Нам невідомо якою мірою торкнулися Тіри найбільш значні події в Західному Причорномор’ї в ІV ст. до Н.Х. У всякому разі у Тірі немає жодних слідів руйнувань, як це було у Ніконії.
Але доля цього міста не могла значно відрізнятися від долі інших античних держав у Північного Причорномор’я, які в другій половині ІІІ ст. до Н.Х. вступають у затяжну військову та економічну кризу, пов’язану здебільшого з переміщенням навколишніх племен, що призводило до руйнації сільських округ. Послаблення ролі сільського господарства в економіці міст було спричинено також погіршенням кліматичних умов – поступовим потеплінням і нарастанням десь на початку ІI ст. до Н.Х. посушливого клімату. У Тірі, як і в Ольвії, в середині ІІI ст. до Н.Х. припиняється життя на сільських поселеннях Нижнього Подністров’я. Тому місто втрачає економічну основу свого добробуту.
Карта поселень на берегах Буго-Дніпровського лиману.
ОЛЬВІЯ
Освоєння греками – вихідцями з Мілета – Нижньобузького регіону відбувалося поступово. Після заснування поселення на Березанському півострові в другій половині VІI ст. до Н.Х. виникає ремісниче поселення, найімовірніше сезонне селище на узбережжі Ягорлицької затоки. У першій половині VI ст. до Н.Х. з’являються поселення на правому березі Буго-Дніпровського лиману до Ольвії і включно. Є досить вагомі підстави вважати, що колонізація була організованою тільки стосовно Березанського поселення, і в цьому ж випадку вона цілком могла мати торгівельний характер. Що ж до Ольвії, а тим більше її навколишніх поселень, то колонізація була, вочевидь, стихійною і мала аграрний характер.
Поява ознак державності, що простежується археологічно, припадає в Ольвії на кінець третьої – четверту чвертьVI ст. до Н.Х., при чому ці явища не збігаються з початком “класичної” урбанізації міста : з переходом дор сирцево-кам’яного будівництва, формування чіткої вуличної мережі. Такого формування Ольвія зазанала лише в першій чверті V ст. до Н.Х.
Це дозволяє вирізнити в історії архаїчної Ольвії той час, коли вона ще не була ані містом, ані державою, а була просто поселенням. Хронологічно він відповідає другій чверті – середині третьої чверті VI ст. до Н.Х. Поселення в той час розвивалося на теріторії Верхнього міста. Ця теріторія була забудована землянками та напівземлянками, які нічим не відрізнялися від інших поселень. Агори ще не було, але вже був західний теменос із культами Апполона Лікаря, Афіни та інших божеств. У політичному відношенні Ольвія навряд чи могла являти собою чітко оформлену структуру общинного типу.
Становище у регіоні та в Ольвії круто змінюється наприкінці третьої - в останній чверті VI ст. до Н.Х., коли ольвійське поселення набуває рис, властивих центрам державних полісних організацій, і через те з’являються підстави вважати 30-ті роки VI ст. до Н.Х. часом становлення Ольвійської держави. Одночасно відбувається посилення аграрного освоєння регіону в цілому та узбереж Буго-Дніпровського лиману зокрема. Процес освоєння регіону характеризується поступовістю, малою чисельністю колоністів у кожній групі та великою кількістю груп. Усе це свідчить про стихійність чи, щонайменше, про слабку організацію колонізаційного потоку в останній чверті VI ст. до Н.Х. Тільки наприкінці архаїчного часу з’являєтья певна державна регламентація. Масштаб освоєння як сільських теріторій, так і самої Ольвії в останній чверті VI ст. до Н.Х. свідчить про те, що це реально могло відбуватися тільки завдяки великому припливу поселенців із Греції.
Уже в архаїчний час у Нижньому Побужжі спостерігається певна соціальна та майнова диференціація, про що, зокрема, дізнаємося з листа жителя Березанського поселення вирізьбленного на свинцевій пластині. У листі іде мова про заможнього громадянина Ахіллодора, який мав маєтність та рабів, а також згадуються категорії вільних залежних або напівзалежних осіб. Загалом соціальна структура населення Ольвії була типовою для античного світу.