Ніконій у другій половині VI ст. до Н.Х. був невеликим містечком. Його теріторія навіть на етапі розквіту становила не більше 6-7 га. Забудова міста складалася переважно із землянок та напівземлянок, які слугували житлом грецьким поселенцям. У VI ст. до Н.Х. Ніконій не мав оборонних укріплень, що свідчить про мирні стосунки із сусідніми племенами. full service video production
Ніконій рано встановлює тісні торгівельні відносини з іншими античними містами, зокрема з Істрією, Ольвією та з острівними центрами : Хіосом, Лесбосом, Фасосом тощо. З другої половини VI ст. до Н.Х. починається і дедалі зростає імпорт з Аттіки, що свідчить про зміцнення зв’язків з Афінами. З Афін до Ніконія надходить у великій кількості й ассортименті столовий керамічний посуд, різні прикраси, терракотові скульптурні зображення, пастові буси, фінікійське скло, а також олія та вино в амфорній тарі. Основою добробуту населення було сільське господарство. Ремісницька діяльність не виходила за межі хатних ремесел.
Із середини V ст. до Н.Х. у Ніконії відбувається перехід до звичайного грецького наземного будівництва. Зводяться захисні споруди. На рубежі першої та другої третин V ст. припиняється життя на поселеннях сільської округи. Побутує думка, що в 437 р. до Н.Х. під час експедиції Перікла в Понт Евксінський до складу Афінського морського союзу ввійшли Тіра з Ніконієм
Розквіт Ніконія в останній третині ІV ст. до Н.Х. припинився. Це пов’язують із походом Зопіріона – полководця Александра Македонського – проти скіфів або з просуванням у Добруджу царя Атея.
ТІРА
Найбільш значним античним містом у Нижньому Подністров’ї була Тіра.
Від залишків міста зберіглося небагато : частину його знищено лиманом, частину при будівництві середньовічної фортеці. Розкопано нині тільки одну ділянку площею 0,5 га, де знайдено залишки вулиць, житлових будинків, захисних стін та башт, що датуються часом від VI ст. до Н.Х. до середини ІV ст. до Н.Х.
Археологічні знахідки дають підстави вважати, що Тіра була заснована вихідцями із Мілета. На першому етапі навколо міста на правому березі лиману жодних сільських поселень не було. Виходячи з того що на цей час вже вснує Ніконій із власною сільською округою, поселення якої розташовані на лівому березі лиману, ймовіино припустити, що рання Тіра мала значну торгівельну спрямованість. Про це свідчить значна кількість парадного столового керамічного посуду, а також амфор, які знайдено в ранніх культурних шарах Тіри. У цей час Тіра активно торгувала з Хіосом, Іонією, Істрією, а з V ст. до Н.Х. починається імпорт з Аттіки. Потреби ж міста в сільскогосподарській продукції могли цілком задовольнятися за рахунок приміської округи та округи Ніконія.
Тіра як місто V ст. нам не відома, але значно більші відоиості про Тіру часів розквіту. Досліджені залишки дають підставу вважати, що Тіра в цей час має типовий для античного міста вигляд. Тут зводяться звичайні для Греції наземні сирцево-кам’яні житлові будинки із внутрішніми дворами, зводяться фортечні мури. Знайдені архітектурні деталі, що свідчатьпро наявність ордерних споруд. Відомі також залишки мармурової скульптури бика, Деметри, Афродіти. Площа міста сягала 6-12 га, а кількість населення – 2-4 тис. чоловік. Навколо Тіри на правому березі лиману з’являються нечисленні сільські поселення.
У другій чверті ІV ст. до Н.Х. починається карбування власної монети із зображенням на аверсі голови Геракла, голови божества Тіраса і голови Деметри. На реверсі – бика або голови коня.
Карбування монет, а також знахідка почесного декрета на честь невідомого громадянина Тіри, де згадуються Рада, народ, колегія архонтів, свідчать про те, що Тіра вже стала повноцінним демократичним полісом.
Основою добробуту Тіри на цьому етапі було сільське господарство. Про це свідчить зображення на тірських монетах, які були в обігу від останньої третини ІV ст. до Н.Х. по другу третину ІІI ст. до Н.Х. Реміснича діяльність пов’язана головним чином із будівельною справою та хатніми ремеслами. Поширеною була торгівля як із середземноморськими центрами : Фасосом, Родосом, Аттікою, Кізіком, так із чорноморськими центрами : Гераклеєю, Сінопою, Томами, Каллатісом, Ольвією, Херсонесом, містами Боспору. До середини ІV ст. до Н.Х. олію та вино завозять переважно з Гераклеї, пізніше – із Сінопи та Фасосу, наприкінці ІV ст. до Н.Х. розпочинається імпорт із Родосу.